Персональний сайт вихователя ЗДО
Рахматулліної Наталії Володимирівни
Корисні поради батькам
Дитина - це дзеркало сім’ї. Як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відображається моральна чистота матері і батька.
В. О. Сухомлинський
У ранньому віці дитина залежить від батьків і атмосфери в сім’ї. Негативний вплив позбавляє її самостійної ініціативи в майбутньому, гіперопіка не дає вільно діяти, а будь-яка агресія може негативно вплинути на психіку та подальший розвиток дитини.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ДОШКІЛЬНЯТ
Адаптація дитини в садочку.
Як адаптувати дитину (і батьків) до дитячого садка?
Перші дні в дитячому садочку є стресом для дітей, адже їхній домашній спосіб життя змінюється на суспільний — однаковий для всієї групи. Батькам також важко відпускати від себе свою найріднішу та найкращу у світі дитину, а відповідальність за догляд передавати іншим людям, вихователям.
Чому дітям може бути складно відвідувати дитячий садок, а батькам їх туди відпустити? Чи існують універсальні поради, які допоможуть усім дітям звикнути до дитячого садка
Відповіді на ці та багато інших питань є в ефірі з психологинею Світланою Ройз та експерткою дошкільної освіти Соломією Бойкович, проведеного за ініціативи ЮНІСЕФ.
https://youtu.be/eKX0Vs0hBpw?si=3h8uOue-j4R7ITWW
Ігрові картки від психологині Світлани Ройз "Обійманці":
https://youtu.be/Gt4djF0DKJk?si=ek6yxxWyw0tPynPt
СТИЛІ ВИХОВАННЯ.
У кожній родині під впливом різних факторів складається певна, далеко не
завжди усвідомлена нею, система виховання. Найпоширенішою класифікацією
стилів спілкування батьків і дітей є їхній розподіл на наступні стилі:
авторитарний (диктатура), поступливий (невтручання, гіпоопіка) і демократичний
(співробітництво), гіперопіка. Кожний із цих стилів має свої особливості й порізному відбивається на особистісному розвитку дитини.
Авторитарний стиль:
Особливості:
Батьки, що дотримуються цього стилю,
вимагають від дитини високих досягнень,
карають за невдачі, жорстко контролюють, вторгаються в особистий простір дитини, пригнічують силою, вирішують за дитину, що йому краще, не цікавляться особистою думкою дитини, не визнають його права. «Як я сказав, так і буде», «Я батько, значить я правий».
При цьому стилі виховання дитина не має можливості проявляти ініціативу,
тому що всі питання, що стосуються його життя, вирішуються батьками
одноосібно, без його участі. Авторитарний стиль виховання має на увазі рішення
конфліктів методом «батога й пряника», заборонами та погрозами, а не
знаходженням компромісного рішення.
Характерними рисами особистості дитину, вихованої в авторитарному стилі,
можуть бути наступні варіанти:
1 варіант – розвиток слабкої життєвої позиції:
- втрата почуття власної гідності;
- втрата здібності приймати рішення, відповідати за вибір;
- втрата власних бажань («чого ж Я прагну?»);
2 варіант – розвиток деспотичної особистості:
- ненависть до батьків;
- рішення питань тільки силою (хто сильніше, той і правий);
- груба, цинічна, деспотична та хамська поведінка і відношення до
навколишніх;
- підвищена агресивність і конфліктність.
Рекомендації
Враховуйте позицію дитини, його бажання й переживання. Спробуйте
ненадовго поставити себе на його місце!
Намагайтеся давати інструкції у формі пропозиції, а не розпорядження,
наказу.
Намагайтеся говорити не сухо й отстраненно, а довірчим тоном, емоційно.
Заборони й заходи покарання повинні бути зрозумілі дитині, заздалегідь із
ним обговорені й прийняті обома сторонами (батьками й дитиною).
Будь-які осудження повинні бути адресовані не до особистості дитини, а до
конкретних його дій. Не можна говорити «Ти ошуканець!», краще сформулювати
фразу в такий спосіб: «Мені було дуже неприємно, коли я довідалася, що в цій
ситуації ти сказав неправду».
Щиро пояснюйте, що ви почуваєте, коли розстроєні, але не згадуйте старих,
давніх гріхів, а говоріть про сьогоднішній стан. Однак при цьому ніколи не давіть,
не карайте фізично, не принижуйте.
Хваліть якнайчастіше у вашій дитині гідності.
Поступливий стиль:
Особливості
При цьому стилі виховання батько формує в дитини «волю», самостійність і розкутість, дозволяє йому робити абсолютно все, що він хоче,
не накладає ніяких обмежень. Батьки не допомагають дитині й не заважають не приймають ніякої участі в становленні особистості.
Поступливий стиль спілкування припускає тактику невтручання, основу якої, по суті, складають байдужість і незацікавленість проблемами дитини. Загальними особливостями поступливого й авторитарного стилів спілкування, незважаючи на нібито їхню протилежність, є дистанційні відносини, відсутність довіри, відчуженість, демонстративне підкреслення свого домінуючого стану.
Можливі наступні варіанти розвитку особистості при поступливому стилі
виховання:
1 варіант – вільний, але байдужий:
- самостійність
- нездатність до близькості й прихильності;
- байдужість відносно близьких («це не мої проблеми, мені однаково»)
- відсутність бажання подбає про когось, допомогти, підтримати;
- мало «щиросердечного тепла».
2 варіант – особистість «без гальм» і «без заборон»:
- хамство та вседозволеність;
- брехня, розбещеність;
- безвідповідальність, не вміння «дотримувати слова».
Рекомендації
Поміняйте тактику спілкування й відношення до своєї дитини. Постарайтеся
відновити взаємну довіру й повагу.
Встановите систему заборон і ввімкнетеся самі в життя дитини.
Допоможіть їй брати участь у житті родини, чітко позначте функціональні
обов'язки дитини в родині, свої вимоги й очікування.
Проявляйте «щиросердечну теплоту» до дитини, підкреслюйте її важливість
для вас і винятковість, розмовляйте з нею і цікавтеся її думкою.
Пам’ятайте, що дитині необхідно ваша щира участь у її житті!
Лише у ХХ столітті людство усвідомило, що діти потребують особливої турботи та захисту, адже часто не можуть захистити себе самостійно. З 1924 року, коли було прийнято Женевську Декларацію прав дитини, дитячі права лишаються у фокусі уваги багатьох країн. У 1989 Організація Об'єднаних Націй ухвалила Конвенцію про права дитини, яку ще називають світовою конституцією для дітей. Станом на сьогодні Конвенцію підписали 193 країни. Україна – одна з них, а отже українські діти можуть розраховувати на захист та всіляку підтримку з боку держави.
У Конвенції є 54 статті. Кожна з них присвячена певному праву дитини. Наприклад, це право на благополучне життя, освіту, родину, право на приватність, на вільне вираження думок чи на лікування. Усі дитячі права засновані кількох простих, але важливих принципах. По-перше, всі діти мають рівні права, незалежно від того, якої вони національності, скільки їм років, якого кольору їхнє волосся чи яку музику слухають. По-друге, інтереси дитини повинні бути завжди на першому місці в усіх діях чи рішеннях щодо неї – до думки дитини потрібно дослухатися і давати їй можливість вільно висловлювати свою позицію. По-третє, кожна дитина повинна бути забезпечена усім, що потрібно їй для щасливого життя – мати житло та сім'ю, вчитися у школі, їсти, мати час на ігри та дозвілля.
Пам’ятка для батьків з правового виховання.
Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.
К оли порушуються права дитини?
Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.
Коли її потреби ігноруються.
Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
Коли порушується недоторканість дитини.
Коли дитину ізолюють.
Коли дитину залякують.
Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.
Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.
Коли її особисті речі не є недоторканими.
Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
Як реагує дитина на порушення її прав?
Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б”ється, замикається в собі і т.д.)
ї турбує особиста безпека і любов до неї.
Вона часто буває в поганому настрої.
Може втекти з дому.
Може приймати наркотики або алкоголь.
Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).
Дошкільнятам (віком 3–6 років) необхідно близько 11–12-ти годин сну щодня, включаючи короткий денний сон. Час сну при цьому можна всіляко регулювати, але найголовніше – це допомогти дітям розвинути ефективні, послідовні звички засипання.
Переваги встановленого порядку сну
Установлений час сну – це найкращий спосіб допомогти вашому дошкільнику отримати достатню кількість сну й повноцінно виспатись. Ось кілька особливостей, які варто мати на увазі для його забезпечення:
Передбачайте за півгодини до сну період відпочинку й розслаблення (скидання напруги).
Дотримуйтесь певного часу відходу до сну, попереджаючи вашу дитину за півгодини і за десять хвилин до його настання.
Будьте послідовними щодо часу ігор та прийому їжі.
Уникайте стимуляторів, таких як кофеїн, особливо перед сном.
Зробіть спальню дитини тихою, затишною, щоб кімната ідеально підходила для сну.
Використовуйте ліжко дитини тільки для сну – не для ігор чи перегляду телевізора.
Перед сном обмежте кількість їжі й пиття.
Дозвольте вашій дитині самій вибрати, яку піжаму вдягнути, яке плюшеве звірятко взяти із собою в ліжечко тощо.
Попередньо ввімкніть у домі приємну, заспокійливу музику.
Укладаючи дитину, турботливо підверніть край ковдри, щоб вона відчувала себе затишно й безпечно.
Примітка про денний сон
Більшості дошкільнят протягом дня все ще потрібен короткий денний сон. Як правило, вони дуже активні – бігають, граються, ходять у дитячий садок і досліджують свій неймовірно цікавий навколишній світ, тож можливість зменшити темп буде для них чудовою нагодою. Навіть якщо ваша дитина не може заснути, постарайтесь виділити протягом дня певний час тиші, спеціально призначений для відпочинку. (Імовірно, ви теж отримаєте з цього чималу користь!)
Кращий спосіб сприяти денному сну полягає в тому, щоби зробити його систематичним. Ваш дошкільник, не бажаючи пропустити жодного руху, жодного захоплюючого заняття, може чинити опір денному сну, але важливо зберігати заведений порядок твердо й послідовно. Поясніть, що це цінний час тиші, і ви хочете, щоб він провів його в ліжку. Якщо дитина не зможе заснути, то нехай хоча б поводиться тихенько, дотримуючись правила тиші.
Скільки часу повинен тривати денний сон? Стільки, скільки, на ваш погляд, необхідно, щоб ваш дошкільник трохи відпочив. Зазвичай достатньо близько години. Але, звісно, будуть моменти, коли дитина зануриться у глибокий сон, і їй знадобиться більше часу, а будуть і такі, коли ви почуєте, що малюк розмовляє і грається протягом усього часу денного сну, зовсім не думаючи засинати.
Гіперопіка:
Особливості
У ситуації гіперопіки батьки намагаються повністю відгородити дитину від усіх труднощів, виконувати всі її бажання. Вони дуже бережуть сили дитини, так
щоб вона не перенапружувався, тому роблять усі домашні справи за неї, а іноді й не тільки.
На відміну від авторитарного та поступливого стилів виховання тут присутня емоційна близькість із
дитиною. Однак саме ця близькість у цьому випадку заважає батькам надати
дитині волю для повноцінного розвитку, становлення особистості.
При гіперопіці можливі наступні варіанти розвитку особистості:
1 варіант – «домашній деспот»:
- вимогливість і нетерпимість до бажань інших;
- розпещеність і примхливість, егоїзм;
- маніпулювання навколишніми;
- зарозумілість і гордовитість;
- норовливість.
2 варіант – залежна особистість:
- безініціативність, безпорадність;
- пасує перед труднощами;
- залежить від думки батьків, не в змозі прийняти власний рішення;
- із труднощами контактують із однолітками.
Рекомендації
Не відмовляйтеся від контролю, без якого неможливе виховання людини, але
зведіть опіку до мінімуму.
Не вимагайте від дитини тільки правильних, з вашого погляду, вчинків,
прийміть її таким, якою вона є.
Допомагайте, але не намагайтеся вирішувати за неї всі проблеми;
Стимулюйте спілкування з однолітками.
Дозуйте опіку, дозуйте волю, дозуйте похвалу й осудження — це один з
виходів у даній ситуації.
Надавайте вашій дитині самостійність і свободу вибору. Вона має право
робити помилки й вчитися на них.
Демократичний стиль:
Особливості
При такому стилі спілкування батьки орієнтовані на особистість дитини, її
активної ролі в родині, власному житті. Дитина виховується як самостійна,
самобутня особистість. На відміну від
поступливого стилю виховання цей процес не пущений на самоплив, а проходить під дбайливим і чуйним контролем батьків.
Основні характеристики цього стилю:
- взаємосприйняття;
- взаємоорієнтація.
Для батьків, що дотримуються цього
стилю, характерні:
- активно-позитивне відношення до дитини;
- адекватна оцінка її можливостей, успіхів і невдач;
- їм властиві глибоке розуміння дитини, цілей і мотивів її поведінки;
- уміння прогнозувати розвиток особистості дитину.
При демократичному стилі виховання відбувається найбільш гармонічний і
різносторонній розвиток особистості дитини.
Для дітей, вихованих у подібних родинах, характерні:
- Уміння самостійне приймати рішення й відповідати за свої вчинки.
- Ініціативність і цілеспрямованість.
- Уміння будувати близькі й доброзичливі відносини з навколишніми.
- Здібності домовлятися, знаходити компромісні рішення.
- Наявність власної думки й здібності зважати на думку навколишніх.
Рекомендації
Якщо у Вашій родині Вам удалося встановити такі взаємини, поділіться
своїм досвідом з іншими!
Далеко не завжди ці стилі проявляються в чистому виді в родині. Батьки в
різних ситуаціях можуть застосовувати різні стилі виховання. Наприклад, у
ситуації конфлікту батьки діють методом диктату, а в «мирний час», навпаки –
допускають потурання. Однак таке чергування стилів, така непослідовність,
також несприятливо впливає на дитину. У родині необхідно встановити єдиний
стиль виховання, зрозумілий дитині, що враховує її потреби й можливості.
Шановні батьки!
Пам’ятайте, що для Вашої дитини найголовніше – це Ваша любов і Ваша
повага!
Що потрібно і чого не варто робити:
1. Ніколи не займайтесь „виховною роботою” у поганому настрої.
2 . Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.
4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.
5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.
6. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.
7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме.
8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.
9. Виховання – це наступність дій.
10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим.
Кілька коротких правил
1. Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .
4. Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.
6. Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .
7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
8. Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
9. Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10. Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .
11. Визнайте право дитини на помилку .
12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
13. Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .
14. І взагалі , хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.
Проблеми із засинанням
Дошкільнятам можуть снитися жахи, також протягом багатьох ночей у них можуть виникати проблеми із засинанням.
Продумайте «нічний комплект», який завжди буде знаходитись біля ліжка вашої дитини спеціально для таких випадків. У комплект можуть входити ліхтарик, улюблена книга або компакт-диск. Поясніть призначення кожного предмета з комплекту, потім покладіть його у спеціальне місце, куди ваша дитина зможе легко дістатися вночі.
Улюблені предмети, такі як м'які іграшки та «чарівний» плед, також можуть допомогти малюкам відчути себе в безпеці. Якщо у вашої дитини немає потрібного фаворита серед іграшок і речей, походіть разом з нею по магазинах, щоби підібрати «спеціальну» теплу м'яку ковдру або плюшевого друга.
У деяких батьків виробляється звичка лежати поруч з дитиною, поки вона не засне. І хоча даний прийом може виявитися ефективним одноразово, це не повинно стати звичною моделлю поведінки на довгострокову перспективу. Виконання такого «ритуалу» стане важко здійсненним для вас обох; до того ж, буде несправедливо у ставленні до дитини, якщо з якоїсь причини вам знадобиться вийти з її кімнати раніше.
Пам'ятайте про те, що важливо надати комфорт і впевненість, але діти повинні навчитися засинати самостійно.
Якщо вас турбує порушення сну вашого дошкільника, проконсультуйтеся з лікарем. Хоча не існує єдиного правильного способу виростити «правильну соню», більшість дітей від природи мають здатність висипатись і займатися своїми дитячими справами, незважаючи на будь-які проблеми зі сном. Головне – виробити здорові звички на ранній стадії розвитку малюка.
Вітаємо, ви пережили «кризу двох років». Будемо сподіватися, вам вистачить сил на те, щоб насолоджуватися подальшим ростом вашої дитини. Наступні роки називають «чарівними» частково тому, що ваша дитина нарешті стала вас слухатись, але також і тому, що в неї починає активно розвиватись фантазія.
Мовленнєвий розвиток
Якщо ваша дитина не дуже балакуча, це незабаром зміниться. У період від 3 до 4-х років дитина навчиться:
-
Називати своє ім'я й вік.
-
Вимовляти 250–500 слів.
-
Відповідати на прості запитання.
-
Складати речення із п'яти-шести слів (повними речення стануть до чотирьох років).
-
Розмовляти чітко.
-
Розповідати історії.
Когнітивний розвиток
Ваш малюк почне ставити масу запитань: «Чому небо блакитне? Чому у птахів є пір'я?». Запитання, запитання й тільки запитання! Іноді це може трохи дратувати, але така поведінка нормальна й характерна для цього віку.
Сон і ваш маленький дошкільник
Поради батькам дітей 3-6-ти років, які допоможуть встановити для дитини потрібний режим сну
ПРАВА ДИТИНИ
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
"ПРАВА ДИТИНИ"
16 днів проти насилля
Інформація для батьків «Захистіть свою дитину!»
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.
Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.
Виявляється, насильство – це ще й:
-
Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
-
Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
-
Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
-
Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
-
Ламання та знищення особистих речей;
-
Використання брутальних слів, лайка;
-
Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
-
Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
-
Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
-
Звинувачування у всіх проблемах;
-
Крити кування думок, почуттів, дій;
-
Поводження із ним/нею як із прислугою;
-
Ігнорування.
Насильством щодо дітей слід вважати:
ü Нехтування дитиною;
ü Нехтування обов’язків стосовно дитини;
ü Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
ü Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
ü Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
ü Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
ü Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
ü Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.
Чи знаєте ви, що:
* Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.
* Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.
* Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!
Як діти реагують на насильство в сім’ї:
* Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.
* Діти відчувають сум.
* Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.
📷Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?
Вони можуть:
* Реагувати надто агресивно;
* Не визнавати авторитетів;
* Бути пасивними чи пригніченими;
* Мати вигляд заляканих;
* Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.
Пам’ятайте!
В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?
Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:
1.Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.
2.Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.
3.Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.
4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти. В результаті дитина: або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі; або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.
У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.
Консультація для батьків:
Особиста безпека дитини
Консультація для батьків:
Перегрівання та тепловий удар у дітей
Консультація для батьків:
Обережно, кліщі!
Про що слід пам'ятати завжди !
Електробезпека:
1.Не залишайте дітей з увімкненими електроприладами (праска, телевізор, настільна лампа, електрообігрівач, магнітофон, комп'ютер тощо).
2.Не дозволяйте дітям вмикати та вимикати електроприлади. 3.На розетки поставити заглушки.
4.Не вмикати в одну розетку більше, ніж два електроприлади.
Безпека користування газовими приладами:
1. Не залишайте дітей наодинці з увімкненими газовими приладами.
2.Не дозволяйте дітям доторкатись до газових приладів, вмикати та вимикати їх.
3.Не обігрівайте приміщення за допомогою полум'я газової плити: це може призвести до отруєння продуктами згоряння. Найбільш чутливими до отруєння є діти.
Пожежна безпека
1.Джерела вогню (сірники, запальнички тощо) потрібно зберігати в недоступному для дітей місці.
2.Легкозаймисті речовини (спирт, спиртовмісні рідини, лаки, фарби, розчинники, бензин, олію та ін.) потрібно зберігати в недоступному для дітей місці.
3.Підчас відпочинку на природі не потрібно розпалювати багаття і дозволяти робити це дітям.
4.Не дозволяти дітям користуватись відкритим вогнем.
5.В разі потреби спалювання сміття робити це у період відсутності дітей.
6.Не курити в присутності дітей і не залишати недопалки.
Безпека в побуті
Загальні вимоги:
1. Навчить дитину безпечним іграм. Не дозволяйте проводити ігри, пов'язані із схованками в шафах та інших предметах що закриваються, за занавісками та з пересуванням в темряві.
2. Якщо дитина має окрему кімнату, то всі її речі повинні знаходитись на висоті піднятої руки, щоб виключити потребу діставати щось з стільця чи табуретки. Над ліжком не повинні висіти предмети.
3. Лампи в електроприладах повинні бути повністю закриті плафонами.
4 Гострі, ріжучі, колючі і крихкі предмети повинні знаходитись в недоступному для дітей місці.
5. Особливу увагу потрібно звернути на зберігання ліків. Ліки повинні зберігатися в закритій під ключ шафі.
6. Іграшки не повинні бути небезпечними для дитини (лазерні іграшки, кулькові та водні пістолети) Якщо іграшка розбирається, то складові частини за розмірами повинні бути
такими, що не вміщаються в рот, ніс, вухо. Перевірте іграшки на можливість розбивання (уламки можуть поранити дитину).
Безпека на кухні
1.Столові прибори для дитини повинні бути такими, що не б’ються.
2.Обідній стіл та стілець повинні бути підібрані у відповідності з антропометричними даними дитини.
З Над обіднім столом не повинні висіти предмети кухонного обладнання.
4. Всі спеції, як сипучі так і рідкі, повинні зберігатись в недоступному для дитини місці.
5.Якщо виникла потреба користуватися виделкою чи ножем, то їжу дитині повинні порізати дорослі, або спостерігати як дитина це робить і допомогти їй.
6.Краї тарілок, чашок та склянок не повинні мати тріщин та щербинок.
7.На плиті ручки сковорідок і носик чайника потрібно повертати до стіни.
8.Гарячу їжу потрібно розливати лише на столі, а не переносити тарілки з нею з плити до столу.
9.В присутності дитини бажано користуватися горілками газової плити другого ряду.
10. Двері кухні з боку коридору повинні закриватись на гачок, розміщений у третій частині зверху.
Безпека у ванній кімнаті
1.Для дитини необхідно мати дитячі миючі засоби. Миючі засоби, якими користуються дорослі, є шкідливими для дитини і повинні зберігатись в недоступному для неї місці.
2.Підлогу потрібно покривати не слизьким килимком.
3.Двері ванної кімнати повинні закриватись на гачок чи засув, розміщений у третій частині зверху.
4.Не можна залишати дітей наодинці під час купання.
Безпека на балконі
1.Не можна залишати дітей на балконі.
2.Не можна дозволяти дітям проводити рухливі ігри на балконі.
3.На балконі потрібно закрити щілини, через які можуть випадати дитячі іграшки.
4.В присутності дітей не можна нахилятись з балкона.
5.Балкон повинен закриватись з кімнати на гачок чи засув, розміщений у третій частині зверху.
Попередження травматизму під час відпочинку
1.Не залишайте дітей без нагляду.
2.Перевірте обладнання дитячого майданчика на предмет виявлення травмонебезпечних чинників. Особливо уважно обстежте пісок, в ньому можуть бути скло та гострі металеві
предмети.
3.Огляньте територію навколо будинку і перевірте наявність відкритих підвалів, каналізаційних люків, ям, електрощитів, недобудованих об'єктів, стоянок автотранспорту тощо.
Безпека дорожнього руху
1. Виконуйте правила дорожнього руху.
2.Проаналізуйте місце проживання на предмет оцінки інтенсивності дорожнього руху.
3.Дозволяйте старшим дітям самостійно переходити дорогу при повній відсутності руху автотранспорту чи велосипедистів.
Шановні батьки! Проявляйте терпіння і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я. Сподіваємось, що ця пам'ятка допоможе Вам зберегти дитину від біди!
Тепловий удар — патологічний стан організму, зумовлений загальним перегріванням організму.
Перегрівання у дітей може статися через тривале перебування у спекотну погоду на вулиці, під час активних фізичних навантажень, як-то ігри чи спорт, — раптово або поступово. Тому батькам важливо планувати свої активності з урахуванням спеки.
Прогулянки під сонцем із непокритою головою можуть призвести до сонячного удару.
Сонячний удар — різновид теплового удару, що виникає в результаті прямої дії сонячних променів на голову.
Причини теплового удару
Причини розвитку патологічних процесів криються у фізіологічних особливостях людини. В організмі постійно протікають два взаємопов’язаних процеси – теплопродукції та теплопоглинання. Віддача теплової енергії супроводжується потовиділенням, що посилюється в спеку. Але підвищення температури повітря до 30оС порушує баланс теплообміну в організмі, що і призводить до теплового удару. До того ж, у дітей система терморегуляції менше розвинута, аніж у дорослих, і їх судини швидко реагують на зміни температурних показників.
Стан дитини може погіршитися за умов, що є оптимальні для батьків. Посилює дію спеки велика кількість одягу із синтетичних матеріалів, що затримує випари та не пропускає повітря. Внаслідок цього система фізіологічного охолодження перестає працювати, плюс дає знати про себе дефіцит рідини. Тому важливо своєчасно виявити симптоми теплового удару.
Як розпізнати тепловий удар та перегрівання: ознаки.
На прогулянці в теплу пору року будьте особливо уважними до зовнішнього вигляду та поведінки дитини. На перегрів можуть вказувати:
-
млявість;
-
нудота;
-
запаморочення;
-
сильне потовиділення;
-
спрага;
-
підвищення температури тіла.
-
Симптоми теплового удару:
-
відсутність поту;
-
гаряча почервоніла шкіра;
-
головний біль або запаморочення;
-
сплутаність свідомості;
-
нудота, блювота;
-
судоми;
-
сильний і прискорений пульс;
-
непритомність;
-
висока температура тіла (39–41 °С).
Маленькі діти не можуть зрозуміти свій стан та іноді не відчувають спраги. Тому, важливо завжди виходити на прогулянку з водою та регулярно напоювати малюка на вулиці.
Що робити, якщо дитина перегрілася:
Від того, як швидко ви розпізнаєте ознаки теплового удару та приймете заходи для порятунку дитини, залежить кінцевий результат та подальший стан дитяти.
Перша допомога дитині в разі перегрівання:
1. Віднесіть дитину з прямого сонячного світла в прохолодне місце й покладіть її на спину.
2. Розстебніть на дитині одяг.
3. Давайте дитині пити воду кожні 10–15 хвилин.
4. Прикладайте до шкіри дитини мокру прохолодну тканину, увімкніть кондиціонер або вентилятор, або обмахуйте дитину рушником.
Перша допомога дитині в разі теплового удару:
1. Відведіть або віднесіть дитину в тінь або прохолодне приміщення. Покладіть її на спину, трохи піднявши ноги. Розстебніть або зніміть із неї одяг.
2. Тепловий удар небезпечніший, тому важливо одразу ж викликати екстрену медичну допомогу.
3. Охолодіть тіло дитини. Допоможуть холодна ванна, душ або компреси зі змоченою у воді тканиною. Продовжуйте це робити, поки не відчуєте, що шкіра вже не така гаряча або поки не прибудуть лікарі.
4. Коли температура тіла знизиться, витріть дитину, укладіть і накрийте сухим простирадлом.
5. Давайте багато пити, воду при цьому можна трохи підсолити.
6. Обмахуйте дитину рушником або помістіть її поруч із вентилятором або кондиціонером.
Продовжуйте це робити, поки не відчуєте, що шкіра дитини вже не така гаряча або поки не прибудуть лікарі. Якщо температура тіла знову підніметься, повторіть одну з охолоджуючих процедур.
Зверніть увагу! При тепловому ударі не можна давати дитині ліки або тонізуючі засоби, наприклад, міцний чай.
Як захиститися від теплового удару:
Той факт, наскільки дитині погано від перегріву, залежить від тривалості патологічного стану. Тому під час тривалих прогулянок, екскурсій, у поїздках уважно слідкуйте за малюком.
Беріть із собою достатньо рідини – це може бути вода, морс, компот.
Якщо ви помітили часте дихання та сильний рум’янець, зупиніть автівку, вийдіть із автобуса, почніть обмахувати сина чи дочку.
Не соромтесь просити про допомогу сторонніх людей, якщо це потрібно.
Головний убір у теплу пору року обов’язковий.
Бажано обирати легку, не тісну одежу з натуральних, дихаючих матеріалів.
Кліщі з’являються вже за температури вище 8°C, тому їх можна підчепити навіть за теплої зими.
Існує також розповсюджена думка, що вони можуть стрибнути на людину з дерева. Однак, кліщі мешкають переважно у високій траві та кущах, і не здатні стрибати. Це не комахи. Кліщ – членистонога тварина, родич павуків та скорпіонів.
Перш за все він небезпечний тим, що може інфікувати людину серйозними хворобами, такими як енцефаліт та бореліоз (хвороба Лайма).
В більшості випадків, укуси кліщів – безпечні. Найчастіше кліщів бояться через енцефаліт. Хоча на теренах України кліщовий енцефаліт – дуже рідкісна хвороба.
Ще одне хвороба, яку можна отримати від кліща, –бореліоз (хвороба Лайма). Це бактеріальна інфекція, яка передається виключно (!) через укуси чорноногих кліщів.
Для зараження потрібно, щоб він залишався у шкірі щонайменше 24 години.
Як і від інших життєвих неприємностей, стовідсоткового методу захисту від кліщів не існує, але є способи, які значно знизять ваші ризики.
* Прикривайте шкіру одягом. Штани заправляйте в шкарпетки.
* Збризніть одяг засобом, який відлякує комах (репелентом).
* Намагайтесь ходити лише стежками там, де це можливо.
* Вдягайте одяг світлих кольорів: так кліщів буде легше помітити.
* Обов’язково одягніть кепку, панамку, хустинку тощо.
* Кожні 2 години прогулянки оглядайте себе, дітей і тварин, аби виявити кліщів. Особливо ретельно обстежуйте ділянки тіла, покриті волоссям.
* Місця для привалів на природі звільняйте від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 м.
* Перевірте речі, які зняли з себе та принесли з прогулянки (підстилки, сумки тощо).
Оглядати себе, дітей та тварин після відпочинку дуже важливо.
"Чим довше кліщ знаходиться на тілі, тим вищі ризики отримати якесь захворювання.
Тому огляд тіла – обов’язковий. Одяг після прогулянки краще відразу попрати в гарячій воді.
Візьміть кліща пінцетом так близько до шкіри, як це тільки можливо. Повільно потягніть тварину вгору, але не розчавіть.
Обробіть місце укусу антисептиком або водою та милом. Не варто прокручувати кліща, якщо намагаєтесь його витягти. Достатньо просто обережного руху вгору.
СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЯКІ ПЕРЕНОСЯТЬ КЛІЩІ
Якщо ви знайшли на тілі кліща налитого кров’ю або ви впевнені, що він протримався на тілі довше 24 годин, треба звернутись до лікаря.
Якщо через декілька днів або тижнів після укусу ви або ваша дитина відчуваєте наступні симптоми – негайно зверніться до лікаря.
Це може бути бореліоз (хвороба Лайма):
• Підвищення температури, озноб, головний біль, біль у м’язах та набряк лімфатичних вузлів.
• Мігруюча еритема – характерний для цієї хвороби висип, який нагадує коло. Цей симптом з’являється у 70-80% інфікованих. Це коло поступово збільшується і може досягти 30 сантиметрів у діаметрі.
• Місце висипу може бути теплим на дотик, але рідко болить чи свербить.
• Під час збільшення коло може нагадувати "бичаче око".
• Висип може з’явитись на будь-якій частині тіла.
Через декілька місяців після укусу симптоми бореліозу можуть бути іншими:
• Сильний головний біль та скутість в області шиї
• Поява нових ділянок висипу
• Артрит з сильними болями та набряками суглобів
• Параліч лицьового нерва
• Тахікардія або порушення серцевого ритму
• Приступи запаморочення або задухи
• Запалення головного або спинного мозку
• Проблеми з короткотерміновою пам’яттю
Консультація для батьків "Безпечне літо, або як поводитися в екстрених випадках".
Влітку небезпека отримати травму, сонячний опік або отруїтися зіпсованим продуктами підвищується в геометричній прогресії. Цьому сприяє погода, літні подорожі, цікаві носи. Батькам маленьких непосид потрібно постійно бути напоготові, щоб швидко прийти на допомогу. Крім сталевих нервів, у непередбаченій ситуації стане у нагоді і вміння надати першу допомогу.
Безпечного літа!
Вправи для розвитку мовлення у дітей 2-3 років: рекомендації батькам
Тривалість занять для розвитку мовлення.
Найбільш оптимальна тривалість занять для дитини 2-3 років – 15 хвилин в день. Якщо тривалість буде більшою, дитина втратить інтерес до вправ, буде розсіяною і дратівливою. Батьки повинні пам’ятати, що дитина в такому віці краще сприймає інформацію в ігровій формі. Малюкам швидко набридає одноманітність. Форма подачі інформації, виконання вправ повинна постійно змінюватися.
Комфортні умови занять з розвитку мовлення.
Зрозуміло, що заняття з розвитку мовлення повинні проходити в спокійній, приємній дитині обстановці. Маленьких дітей батьки можуть садити собі на коліна, старших діток – навпроти себе. Важливо, щоб дорослий знаходився на одному рівні з малюком, міг дивитися йому в очі. Ні в якому разі не можна форсувати розвиток мовлення дитини. Шкідливо навантажувати дітей складним мовленнєвим матеріалом, змушувати заучувати незрозумілі йому слова.
У малюка повинен бути обладнаний свій ігровий куточок. Він має знаходитись в максимальній близькості від підлоги та бути постійно доступним для дитини. Будуємо вежу: кубики та пірамідки. Для неслухняних дитячих пальчиків побудувати вежу – завдання непросте. Однак воно прекрасно розвиває координацію рухів, почуття рівноваги, а також дає малюку поняття елементарних законів фізики: дитина, експериментуючи з кубиками різного розміру, починає розуміти, що найбільший кубик варто класти в основу майбутньої конструкції, а маленький – з самого верху.
Дуже гарною розвиваючою іграшкою є пірамідка. Для перших ігор з пірамідкою краще вибрати класичний її варіант з поступовим зменшенням кілець, зроблену з дерева, пофарбовану в насичені яскраві кольори.
Під час будь-яких маніпуляцій з кубиками (чи іншими розвиваючими іграшками) необхідно коментувати дії дорослого і дитини. Завдяки такому пояснювальному мовленню дорослого буде збагачуватись словник малюка.
Під час ігор з дитиною можна застосовувати логопедичну гру «Покажи, де…» (Наприклад: «Покажи, де найбільший кубик», «Дай мамі червоний кубик» тощо).
У цьому віці варто використовувати ігри для розвитку дрібної моторики: пазли, м’які конструктори, магнітні фігурки.
Пазли – це гра-головоломка у вигляді мозаїки, яку необхідно скласти з фрагментів малюнка в цілісну картинку. В залежності від віку дитини варіюється кількість частин (для найменших малюків їх повинно бути не більше 2-3). Ігри з пазлами розвивають образне і логічне мислення, пам’ять, уяву, увагу, сприйняття (вміння розрізняти предмети за кольором, формою, розміром тощо). Пазли формують вміння співвідносити частину і ціле, а також розвивають дрібну моторику.
М’які конструктори, виготовлені з різноманітних тканин з липучками, застібками, кнопками, гачечками, служать для розвитку дрібної моторики та сенсорного розвитку.
Фігурки на магнітах бувають у вигляді різних предметів, букв, цифр, геометричних фігур. Їх дуже зручно використовувати на поверхні холодильника, а також вони завжди знаходяться в полі зору дитини.
Серед списку обов’язкових розвиваючих іграшок належне місце відводиться крейді, кольоровим олівцям, нетоксичним фарбам, пісочному набору, музичним інструментам та іншим ситуативним іграшкам (ляльки, дитячий посуд, гаражі, автомобілі тощо).
Розвиваючі іграшки навіть можна виготовити самостійно!
Пам’ятайте, що розвиваючою може бути будь-яка іграшка, яка дає поштовх дитині до творчої та вільної гри.
Як розвивати мовлення дитини:
1. Спілкуйтесь з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які оточують дитину.
2. Збагачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.
3. Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не “сюсюкайте”!
4. Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюйте їх.
5. Коли малюк говорить, виправляйте його мовленнєві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.
6. Багато читайте дитині, вчіть її переказувати, разом вчіть вірші, вчіть складати цікаві історії з картинками.
7. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуйте вправи для пальчиків, малюйте олівцями і крейдою, грайте мозаїкою.
Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху!
